Перший мій позашляховик. До цього були такі авто: Opel Astra H, Ford Focus седан, Scoda Octavia A5 1.8TSI. Але сім'я розрослась і навіть легендарний багажник Октавії став затісним ))). До того ж у розпорядженні з'явився човен з причепом. І якщо по трасі його Октавія потягне, то у воду вже спустить не всюди. Довелось пересідати на МПС 2, 5МКП, дизель...

Перші враження:

1. Витрата палива. В грошах - те ж саме (ну може на 5% більше), що заправляти Scoda Octavia A5 1, 8TSI. Так, в літрах МПС їсть більше, але ж і ціна дизеля нижча.
2. Динаміка. Особливої різниці не відчув, окрім того, що МПС все ж таки масивніший і ним суттєво погойдує. Але якщо є необхідність обігнати, то авто справляється "на ура"
3. Прохідність. Легендарна. Про це знято багато роликів. І практика доводить, що це правда. Головна порада – нормальні шини. І ще, хто сказав, що для міста потрібно мати маленьке авто, щоб легше паркуватись? З МПС паркування – взагалі не проблема. Високий профіль шин рятує від неочікуваних ям на дорогах. Попадаю в них періодично. Жодного разу не «пробив» до кінця.
4. Комфорт. Тут вже з'являються неоднозначні оцінки. З одного боку відчутно радує висота посадки, приємні покачування як у кораблі (часто навіть без видимих причин і на рівній дорозі).

Жорсткість? Так присутня. І тут без варіантів. Це ж не Lexus LC570 чи Prado на пневмопідвісці. Але все ж м’якше, ніж у Outlander чи X-Trail. Також приємно усвідомлювати, що між ямами на дорозі та моєю п’ятою точкою – залізна рама і високий кліренс!!! На легковиках постійно переслідувало відчуття, як каже кум, «ось-ось моє фаберже зітруться об асфальт». Дружині сподобався простір взагалі на задніх сидіннях зокрема. Та й між двома дитячими автокріслами є можливість сісти, щоб доглядати за меншим сином. І багажник просто неймовірний. Будь-яка вилазка на рибалку - не проблема. Сорокошичі – це для МПС. Тобто, для моєї сімї і хоббі – все ок. Але не для дальніх поїздок!!! Через 100 км дороги (і байдуже якої якості – чи то Дніпропетровське шосе із відсутністю дороги біля м. Сміла, чи то Житомирська траса) спина ниє, …опа болить і ноги терпнуть. Вирішення проблеми пробував знайти в Гууглі. Форумчани порадили запасатись різними подушечками. І правильно порадили: потрібні саме різні і не одна. Але й вони – не панацея. Навіть спеціальні накладки на спинку сидіння, для підтримки попереку, не допомогли. Через кожні 100 км і з авто потрібно виходити для ДОВГОЇ розминки. Або терпіти. Але не більше 50 км. Потім все рівно доведеться, але вже не виходити, а випадати. І це при тому, що жоден із моїх попередніх легкових авто не мав таких проблем. Дорога в 300 – 500 км проходила завжди як на одному диханні. А зараз – каторга. Дизайнерів водійського сидіння із заводу Mitsubishi потрібно вигнати із ганьбою – це реальна #зрада! Радять замінити водійське сидіння на щось краще. Наприклад, Recaro, що ставиться в Audi. Але це вже танці з бубнами. Ціна питання – від 200 у.о.: 100 з них за б/в сидіння + стільки ж за установку в більш менш пристойному сервісному центрі. Чи варто займатись? Для себе вирішив, що варто. За ціну МПС нічого іншого, що було б варте уваги, не знайдеш. А на менше авто (чи то паркетник, чи то легковик) я добровільно вже не пересяду. І ще одне. Шумоізоляція в МПС із салону ніяка. За 15 тис. грн. якісно зашумували у офіціала все окрім даху. Результат мене порадував. Акустику також варто замінити. Із салону йшов магнітофон на дисках і без usb-входу - це ганьба для третього тисячоліття!

Висновок: МПС – це авто для міста і для бездоріжжя. Але не для далеких подорожей. Пора заробляти на LC200.